Вітаю Вас, Гість

В цьому розділі ви ознайомитесь з історією школи та села Миролюбівки

Моє рідне село – Миролюбівка

 

Село Миролюбівка розташоване в живописному місці, в тій самій балці, де невелика річечка Казенйй Торець набирає силу, бо в сусідньому селі її початок. Ця природна і антропогенна краса чарує душу і серце, тим більше, якщо дивитися з самої високої точки села - з Кам’яної гори . На правому березі річки розташоване живописне село - привітні будинки , потопаючі в зелені дерев і квітів, сільський будинок культури, школа , дитячий садок, магазин, відділок зв’язку та фельдшерсько - акушерський пункт, господарські споруди ,водяна гладь ставка, як український рушник, гостинно розстелений на горизонті.

На південному - заході Миролюбівка межує з селищем Гродівка, ,на північному -заході за 5 км. від Миропюбівки знаходиться селище Новоекономічне, яке розкинулося на лівому березі Казенного Торця ( воно має ще й неофіційну назву – Караково), на північному заході ще Миролюбівка межує з селом Миколаївка ( не офіційна назва Росейка), на заході межує з селом Михайлівна, а на півдні з селом Єлізаветівка.

А  якщо завітаєте на наші сільські кладбища, а їх у нас три можна відшукати кам’яні плити, на яких проглядається  напис :  «Здесь покоится Войска Донського єсаульша, Корчевская Варвара, 1847г.» Хоча й минуло відтоді понад півтори сотні років, а пам'ятники, витесані гродівськими каменярами, збереглися до наших днів. Епітафії на пам'ятниках в черговий раз підтверджують, що наша територія села Миролюбівки  входила до територіальної громади Війська Донського.

За наказом Петра І  землі в донських козаків були відібрані і передані Ізюмсько - Слобітському полку. Всі села і хутори донських козаків були розорені і спалені, в тому числі і на правому березі Казенного Торця,  а 7000 козаків покарано смертю, і лише через 20 років розпочалося повторне заселення берегів нашої річки.

З 18 століття проживають у селі  покоління українців, чії предки -кріпосні селяни - були переселенцями з центральних районів України. Першими поселенцями села стали сім’ї Терпелюків, Чипринів, Андрусиків.

Земельні угіддя були розділені між двома господарями – Левіним і Дьявіним. Кожному досталося по 300 десятин. Землевласники почали приписувати на свої землі втікачів і згодом тут виникає два поселення – Левінщина та Дьяволаншщина.

Левін на своїй землі не жив і не будував маєтку – задовольнявся платиною з поселенців.

А Дьявін хоча й жив у наших краях, однак посадив на трьох десятинах сад, спорудив будинок, тримав ґуральню, а також віддавав в оренду барону Ферзі ну Сагалянову балку, де той випалював з місцевої глини цеглу.

Після цієї реформи бахмутські повітові власті взялись за упорядкування назв населених пунктвів та земель. Левінщина була офіційно перейменована в Петрівку, а Діволанщіна в Петрівку- 2. Сюди в 1863 році переселили з Петровенівки (нині це територія Костянтинівського району) п`ять сімей росіян: Моякових, Єрохіних, Баришникових, Петрушиних, Усаткіних. . І ці землі викупив поміщик Маркін і село перейменували у Марківку. Як ви бачите то ці всі назви села Миролюбівка відносяться  до антропоніми.

 Після 1917-1918 років село перейменували і дали назву Калинівка (біонім) . Старі люди розповідають , що в селі була така традиція – у кожному  новому дворі насаджувати калину, це і  стало приводом дати селу назву Калинівка. Ця назва збереглася до 1944 року. В тому ж році село перейменували Миролюбівку .Вважається, що приводом для цієї назви було палке бажання жити мирним життям після війни .Ще розповідають , що у командира, який загинув разом з однополчанами звільняючи село , було прізвище Миролюбов, і. нібито в честь нього названо село.

На території земель, закріплених за Миролю6івською сільською громадою, знаходиться балки - Сагалянова, Тернова ,Фастова, Свиняча. Морозівська та Мазепи. Одним словом, кожна назва має своє конкретне історичне походження

Сагалянова балка - її взяв  в оренду барону Ферзі ну Сагалян, там він випалював з місцевої глини цеглу, тому балку назвали в честь нього.

Тернова балка – балка в якій постійно рісли і ростуть великі кущі терну.

 Фастова балка – розповідають , що там жила сім’я   Фастових , які по невідомим причинам відокремились від села.

Свиняча балка – в ній розташовувалася свинарня поміщика Левіна.

Морозівська балка – ця балка велика  і розповідають нібито в ній були завжди сильніші морози чим по всьому селі.

Балка Мазепи – легендарна назва, нібито гетьман Мазепа зупинявся тут з своїм військом, але це не підтверджений факт.

В моєму селі також є два водосховища ( гідроніми ). Це Миролюбвіське водосховище і Терново. Миролюбівське тому що розташовано у  селі , а Тернове тому, що у вздовж  берегів його роз тут кущі терну.

Люди, які народились і виросли в с. Миролюбівка. знають ціну дій красі: рідним домівкам, батьківським настановам, завітам дідів і прадідів, які залишили після себящось важливе для наступних поколінь. В 2011 році Миролюбівці святкували 280 - річницю утворення села.

Сьогодні, у 21столітті , наше село нараховує 655 жителів, тут  є своя школа, яка збудована в І994 році, Будинок культури, споруджений 30 років тому. Працюють у селі медпункт, поштове відділення, бібліотека, дитячий садок і місця у нас дійсно мальовничі.